Чи можуть житлові нормативи, встановлені понад 40 років тому, сьогодні перешкоджати ветеранам та їхнім родинам отримувати державну житлову підтримку? Наш аналіз законодавства та судової практики показує, що така проблема існує. Більше того, спори щодо застосування застарілих правил уже доходять до Верховного Суду.
Під час роботи в територіальних громадах Черкаської області до нашої організації звертаються ветерани, члени їхніх сімей та представники органів місцевого самоврядування з питаннями, пов’язаними з реалізацією житлових прав. Однією з проблем, яку порушують під час зустрічей і консультацій, є застосування застарілих нормативів житлової площі під час взяття громадян на квартирний облік.
Це питання набуває особливого значення для ветеранів та їхніх родин, адже перебування на квартирному обліку є однією з обов’язкових умов отримання державної житлової компенсації за окремими програмами.
Ми вирішили детальніше дослідити проблему: проаналізували нормативно-правове регулювання, практику його застосування, судові рішення та підходи до визначення житлових потреб у європейських країнах.
Результати аналізу показали, що проблема не обмежується окремими випадками відмови у взятті на квартирний облік. Вона порушує ширше питання – наскільки чинні критерії дозволяють об’єктивно визначати житлові потреби людей.
Саме тому Черкаський правозахисний центр перейшов від аналізу проблеми до підготовки пропозицій щодо її вирішення та ініціював розгляд питання перегляду застарілих житлових нормативів на рівні Черкаської обласної ради, Черкаської обласної військової адміністрації та Кабінету Міністрів України.
Чому житлові нормативи 1984 року залишаються проблемою?
На Черкащині для визначення потреби в поліпшенні житлових умов досі застосовується критерій забезпеченості житловою площею, встановлений рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів та президії обласної ради профспілок від 29 грудня 1984 року № 396.
Відповідно до цього рішення, рівень забезпеченості житловою площею, який визначає потребу в поліпшенні житлових умов, становить 7 і менше квадратних метрів на одну особу.
Що це означає на практиці?
Уявімо сім’ю ветерана з чотирьох осіб, яка проживає у квартирі житловою площею 32 м². На кожного члена сім’ї припадає 8 м² житлової площі. За критерієм, встановленим у 1984 році, така сім’я не відповідає умові недостатньої забезпеченості житловою площею.
Звичайно, законодавство передбачає й інші підстави для взяття громадян на квартирний облік. Однак за їх відсутності перевищення нормативу навіть на один квадратний метр може стати перешкодою. Але чи означає наявність 8 м² житлової площі на людину, що сім’я справді забезпечена належним житлом?
Особливо якщо йдеться про ветерана з інвалідністю, який потребує спеціально пристосованого приміщення, або родину з дітьми, для якої наявні житлові умови є недостатніми. Ми переконані, що житлові потреби не можна оцінювати виключно за формальним показником площі без урахування реальних обставин проживання.
Ветерани змушені звертатися до суду для захисту своїх житлових прав.
У 2025 році учасник бойових дій, який отримав інвалідність III групи внаслідок війни, звернувся до виконавчого комітету Уманської міської ради із заявою про взяття на квартирний облік. Раніше ветерану належала частка у квартирі, що відповідала 7,45 м² житлової площі. Цю частку він подарував матері.
Виконавчий комітет відмовив у взятті на квартирний облік, розцінивши відчуження частки квартири як штучне погіршення житлових умов. Ветеран оскаржив відмову в суді і справа пройшла декілька судових інстанцій і дійшла до Верховного Суду. 24 вересня 2026 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу виконавчого комітету Уманської міської ради та підтримав висновки апеляційного суду на користь ветерана. (справа № 705/4621/25).
Під час розгляду справи суди досліджували, чи можна вважати належну ветерану частку квартири достатньою для проживання.
У матеріалах справи фігурували різні показники житлової площі:
- 7 м² – критерій недостатньої забезпеченості житловою площею, встановлений на Черкащині;
- 8,5 м² – визначений тим самим актом рівень середньої забезпеченості житловою площею;
- 13,65 м² – норма житлової площі, передбачена статтею 47 Житлового кодексу України, яку суд урахував під час оцінювання обставин справи.
Верховний Суд погодився, що належна ветерану частка квартири не забезпечувала його достатнім і придатним для проживання житлом. Тому її відчуження за встановлених обставин не свідчило про штучне погіршення житлових умов. Ця справа є показовою, адже сам факт наявності у людини частки у праві власності на житло не завжди означає, що вона забезпечена належними житловими умовами.
Чому квартирний облік впливає на доступ до державної житлової підтримки?
На перший погляд, квартирний облік може здаватися лише адміністративною процедурою. Проте його значення значно ширше. Для окремих категорій ветеранів, ветеранок та членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України перебування на квартирному обліку є однією з обов’язкових умов отримання державної грошової компенсації на придбання житла. Зокрема, відповідні механізми передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 719 від 19 жовтня 2016 року та № 280 від 18 квітня 2018 року.
Отже, рішення про відмову у взятті на квартирний облік може впливати не лише на можливість отримати житло з державного чи комунального житлового фонду, а й на доступ до відповідних державних компенсаційних програм.
Виникає принципове питання: чи повинна можливість скористатися сучасною державною житловою підтримкою залежати від критеріїв, установлених понад чотири десятиліття тому?
Ми не стверджуємо, що кожна особа, яка має понад 7 м² житлової площі, автоматично втрачає право на квартирний облік. Законодавство передбачає й інші підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов. Однак для людей, які не відповідають іншим критеріям, саме показник забезпеченості житловою площею може стати вирішальною перешкодою.
Як житлові потреби визначають у Європі?
Під час аналізу проблеми ми звернулися до практики європейських країн. Важливо зазначити, що в Європі немає єдиної системи соціального житла. У різних державах діють власні правила, механізми підтримки та критерії доступу. Проте досвід окремих країн демонструє можливість застосування комплексних підходів до визначення житлових потреб.
Ірландія: оцінювання житлових потреб домогосподарства.
В Ірландії під час визначення потреби в соціальному житлі місцеві органи влади враховують не лише наявність житла, а й кількість членів домогосподарства, тип і стан приміщення, інвалідність, вік та медичні обставини. Отже, житло може не відповідати потребам конкретної людини навіть за достатньої площі.
Англія: значення мають умови проживання та стан здоров’я.
В Англії місцеві органи влади визначають пріоритетність надання соціального житла відповідно до національного законодавства та власних правил розподілу. Серед обставин, які враховуються перенаселеність, незадовільні житлові умови, медичні та соціальні потреби, зокрема пов’язані з інвалідністю. Для окремих категорій колишніх військовослужбовців також передбачені додаткові механізми пріоритетності.
Франція: доходи, склад сім’ї та особисті обставини.
У Франції доступ до соціального житла залежить, зокрема, від доходів домогосподарства, його складу та інших визначених законодавством умов. Окремі пріоритети передбачені для людей з інвалідністю, осіб без належного житла та громадян, які перебувають у складних житлових обставинах. Європейські механізми соціального житла не є тотожними українським програмам грошової компенсації. Водночас наведені приклади демонструють важливий принцип: Житлова потреба повинна оцінюватися з урахуванням реальних умов проживання, а не лише одного числового показника.
Які зміни ми пропонуємо?
За результатами проведеного аналізу Черкаський правозахисний центр визначив декілька напрямів, які потребують реагування на регіональному та державному рівнях.
Перший – перегляд застарілих житлових нормативів.
Необхідно оцінити обґрунтованість подальшого застосування критеріїв забезпеченості житловою площею, встановлених у 1984 році, та можливість їх перегляду відповідно до сучасних умов.
Другий – узгодження державних підходів до квартирного обліку.
Важливо забезпечити зрозумілі та обґрунтовані правила визначення потреби в поліпшенні житлових умов, які не створюватимуть необґрунтованих відмінностей залежно від території проживання.
Третій – комплексне оцінювання житлових потреб.
Пропонуємо розглянути можливість врахування не лише житлової площі, а й складу домогосподарства, придатності житла, потреб людей з інвалідністю та інших об’єктивних обставин.
Четвертий – забезпечення доступності державних житлових програм.
Необхідно проаналізувати, як чинні правила квартирного обліку впливають на можливість ветеранів, ветеранок та членів їхніх сімей реалізувати право на державну житлову підтримку.
При цьому ми виходимо з необхідності розмежування різних нормативів житлового законодавства. Зокрема, показник 13,65 м² житлової площі має інше правове призначення, ніж місцевий критерій для визначення потреби в поліпшенні житлових умов. Тому просте механічне збільшення одного нормативу не вирішить всіх проблем. Потрібна сучасна система визначення житлових потреб, яка враховуватиме фактичні умови проживання та забезпечуватиме справедливі й зрозумілі правила.
Для Черкаського правозахисного центру ця ініціатива є частиною ширшої роботи із захисту житлових прав громадян та вдосконалення механізмів їх реалізації.
Ми переконані, що проблеми, які виникають у конкретних громадах, мають ставати підставою для аналізу та перегляду неефективних або застарілих підходів на регіональному й державному рівнях. Саме тому за результатами дослідження ми підготували пропозиції щодо вдосконалення нормативного регулювання та порушили питання необхідності відповідних змін перед Черкаською обласною радою, Черкаською обласною військовою адміністрацією та Кабінетом Міністрів України.
Наша мета не просто привернути увагу до проблеми, а сприяти формуванню механізмів, які дозволятимуть об’єктивно визначати житлові потреби та забезпечувати реалізацію передбачених законодавством прав.
Адже сучасна житлова політика має відповідати не лише на питання, скільки квадратних метрів припадає на людину, а насамперед чи забезпечують вони належні умови для її життя.
