Георгій (ім’я героїв змінено – авт.) проживав у Херсоні. Та 22 лютого 2022 року поїхав до тестя з тещею у село за 70 кілометрів від Херсону. Там його і застала повномасштабна війна.
Телефон із відео руху російської колони забрали і розбили
− Наше село окупували одразу, – згадує Георгій. – Через нього в перші ж дні пройшло чотири колони російської техніки. 24 лютого зранку була паніка, ракети над будинками, ціла купа ворожої техніки навколо. Дружина з дитиною при цьому залишалися в Херсоні. Їх я зміг забрати в село, щоб було трохи безпечніше і щоб хоч якесь укриття було, тільки 7 березня…
До цього, згадує херсонець, було дуже страшно: навколо тривали запеклі бої – спочатку на Антонівському мосту, потім далі.
− Від мого села до мого херсонського будинку протяжність – 70 кілометрів, – розповідає Георгій. – Але тоді, 7 березня, я їх проїжджав протягом чотирьох годин. Мене тричі зупиняли, ставили під дуло автомата, я розвантажував повністю машину, у мене шукали патріотичні татуювання, дивилися, чи причетний я до спілки АТО… Невесело геть зовсім… На Антонівському мосту в моєму телефоні знайшли відео – я знімав колону, яка проходила через наше село, телефон забрали і розбили. Так перевіряли, що ледь не труси змушували знімати… Змусили розтонувати машину… Коли їхали назад із дружиною і дитиною – те ж саме, перевіряли і мене, і дружину, і дитину – чи наша чи не наша. Жах, що робилося…
Відібрати на російських блокпостах могли не тільки телефон, а й машину, і життя
− Коли їхала їхня техніка, помаркована зетка і вешками, російськими прапорами і георгіївськими стрічками, треба було з’їжджати на обочину, – говорить Георгій. – Я так і робив. А дідусь казав: «Чому я маю поступатися? Я такий же учасник дорожнього руху»… І от якось мій 84-річний дідусь їхав до матері – продуктів узяти, матір провідати. Назустріч виїхав КАМАЗ росіян… От його «ланос» вони й переїхали, сам КАМАЗ злетів у кювет. Потім приїхала інша російська машина й розстріляла автівку з дідусем… Про це тесть із тещею дізналися від однієї знайомої, яка потелефонувала їм і сказала, де бачила машину. Сама вона співпрацює з росіянами… Машину віддали аж через чотири дні – коли вже дідуся поховали. Я машину не бачив, бо вже тоді був в іншому місті. Але тесть каже, що в машині шість входів і шість виходів… Коли я виїжджав із села 10 серпня на підконтрольну Україні територію, пропонував йому поїхати зі мною. Він відмовився, сказав, що вже одну війну пережив і другу переживе – йому нічого боятися… А в одної моєї знайомої син поїхав автівкою до Херсону з сусіднього села. Поїхав – і три дні нічого про нього чути не було. Вона забила на сполох в інтернеті, почала питати, хто що бачив. І от люди повідомили, що машина його їздить по Херсону з наклеєними «зетками» на склі. Де водій – невідомо досі. Вони ж нелюди…
Заселяються в будинки українців, які виїхали
Село, в якому проживав Георгій, було віддаленим від траси. Тому спочатку росіян у ньому не було. Були тільки блокпости поруч. Потім росіяни поставили свою владу – із місцевих жителів. Час від часу окупанти їздили по селу з обшуками, перевірками – спочатку тих, хто був у Спілці АТО, забирали, везли «на підвали». Потім – почали чіпати і просто тих жителів, які їм не подобалися. Тепер же, уже зі слів тещі й тестя, вони почали заселятися в будинки тих, хто повиїжджав. Без дозволу. Більшість із таких поселенців – це люди у військовій формі рф, однак також – це люди, які співпрацювали з росіянами і після звільнення Херсону виїхали звідти на окуповані території.
− Мамі телефоную, і вона розказує, що до одних людей приїхали на обшук, коли вони були на базарі – торгували там своєю продукцією. Двері вибили, перевернули всю хату з ніг на голову… Беззаконня… – резюмує Георгій.
Рідні мало розказують Георгієві про те, що відбувається на окупованих територіях, по телефону. Адже це може зашкодити їм у випадку перевірки. Однак дещо Георгій таки знає. Про те, як нав’язують свою валюту, погрожуючи зачинити магазин, якщо продавці прийматимуть українські гривні. Про те, як погрожують забрати дітей і позбавити батьківських прав тих, хто не хоче віддавати дітей до російських шкіл. Про те, як рвуть на блокпостах українські паспорти, змушуючи оформляти російські… І про те, що на це нікому поскаржитися і страшно розказати навіть своїм.